Тефтелі “їжачки” – це смачна страва для всієї родини в оригінальній подачі. Все просто, швидко, без духовки і точно вийде у всіх. Смачні та незвичайні тефтелі – страва з тих, які «зустрічають по одязі». Головна їх особливість у тому, що рис не додається у фарш, а використовується як паніровка.
На відміну від звичайних котлет, тефтелі завжди тушкуються і подаються разом із томатним або вершковим соусом. Таке поєднання робить м’ясну страву соковитішою і ніжнішою. Шведи люблять кетбулари в підливі, сицилійці – смажені тефтелі з рисом, німці – клопи з каперсовим соусом. Продовжую: американські мітболи, італійські польпетте, грецькі кефтедес, вірменські кюфти та сицилійські аранчіні тощо… А насправді, все це різні варіанти тефтелек. Кожна господиня може приготувати тефтелі «їжачки» на свій смак, додавши у фарш будь-яке м’ясо, замінивши рис на сухарі та придумавши свій «фірмовий» соус.
Детальний ВІДЕО РЕЦЕПТ:
Отже, фарш викладаю у глибокий салатник. У мене, до речі, фарш курячий, але можна використовувати будь-який на Ваш смак, я часто готую з фаршем із індички та із телятини. Можете взяти мікс яловичого і свинячого фаршу, він має бути ніжним, звичайно, без хрящів. Ви можете зробити фарш самі або придбати у випробуваного постачальника. У миску з фаршем розбиваю яйце.
Невеликий пучок зелені нарізаю не дуже дрібно. У мене сьогодні петрушка, але смачно буде також з кропом. Нарізану зелень висипаю в салатник з фаршем, додаю сіль, чорний мелений перець, трохи червоного меленого перцю та обов’язково сушений мелений часник та суміш пряних трав.
Добре все перемішую, щоб усі аромати змішалися між собою.
Ще знадобляться кілька скибочок хліба. Маю білий батон, нарізаю його на невеликі кубики. Якщо скоринки тверді – можна їх попередньо зрізати. Викладаю шматочки хліба у глибоку тарілку та заливаю теплим молоком. Залишаю на кілька хвилин, щоб хліб розбух і став м’яким.
Тепер рис. Для цієї страви беру рис сорту басмати. Інші сорти рису для цього рецепту не підходять. При варінні рисинки басмати не товщають, а довжина їх збільшується. Тому рисинки виходять закручені, ніби кучеряві, що власне і робить їх схожими на голочки. Я взяла пропарений довгозернистий рис, тому що він добре тримає форму і не перетворюється на кашу. Пропорції для його варіння не принципові, тому що готуватиму до напівготовності. Зайву рідину можно просто злити або відкинути крупу в сито. Насправді це важливо, зверніть на це увагу, тоді страва точно вийде. Промитий рис перед варінням заливаю окропом і даю настоятися кілька хвилин.
Хліб вже розмок, добре розмішую всю масу і викладаю у салатник з фаршем. Вимішую фарш до однорідної маси та залишаю настоятися. У результаті основа для страви готова. Готую соус. Велику цибулину нарізаю досить дрібно. Якщо у Вас менші цибулини, можете взяти дві або три штуки. Ще знадобиться солодкий болгарський перець. Розрізаю, очищаю від усього зайвого та нарізаю на невеликі кубики.
Ставлю сковороду на вогонь і наливаю трохи олії. Нарізану цибулю висипаю на вже розігріту сковороду і обсмажую кілька хвилин, щоб цибуля стала напівпрозорою і трохи золотистою. Потім висипаю нарізаний перець, перемішую і обсмажую ще кілька хвилин.
Тепер томати. Мені потрібні лише два помідори. Подрібнюю їх за допомогою терки, таким чином, щоб у блюдо не потрапила шкірка. Виливаю подрібнені томати в сковороду до овочів і добре перемішую все.
Додаю спеції. Сіль, чорний мелений перець, трохи червоного меленого перцю і обов’язково додаю сушений мелений часник та суміш пряних трав. Смак підливи до «їжаків» із фаршу стане більш насиченим, а аромат страви — виразним, якщо додати до неї столову ложку подрібнених у блендері сушених білих грибів. Знову все добре перемішую і залишаю на середньому вогні ще буквально на п’ять хвилин. Тепер сформую заготовки. Зливаю воду з рису. Скачую з фаршу кульки (краще змастити руки олією). Кожну кульку обвалюю в рисі. Щоб рис прилипнув, потрібно щільно притиснути крупу руками.
Роблю все те саме з усім фаршем. Викладаю заготовки у соус. Якщо він занадто густий, додайте трохи води. У мене консистенція відмінна, тож воду не додаю. Накриваю кришкою та готую на повільному вогні приблизно півгодини, до готовності рису. Кришку під час варіння в жодному разі не відкривати! Нам потрібна пара постійної температури, щоб рисинки «встали».
Приблизно через півгодини все готово. Пряний томатний соус, який карамелізується та надає м’ясу абсолютно неповторного смаку. Такі тефтелі – чудовий варіант для фуршету або для перегляду улюбленого фільму. Ми вдома називаємо такі тюфтельки «їжачками», адже справді дуже схоже. Що робить тефтелі їжачками? Звичайно, рис.
Дивовижно смачний соус і ніжні соковиті тюфтельки в такій оригінальній подачі точно сподобаються всім і підійдуть як для сімейного обіду, так і для святкового столу.
Для дітлахів найкращий і наочний варіант тюфтель з рисом – це приготувати їжачки так, щоб рис був буквально як голки на м’ясних кульках. До речі, замість рису можна використовувати і дрібно нарізані та обсмажені у маслі сухарики. Перед подачею на стіл “їжачки” з фаршу з підливою можете посипати рубаною петрушкою або кропом. Ці ж пряні трави варто додати в соус.
Звичайно ж, такі тефтелі «їжачки» будуть меншою подобою симпатичних їжачків, але сухарики, як і рис, виконуватимуть свою роль. Насправді, я іноді готую овочевий суп із такими «їжачками». Запечіть «їжачки» з фаршу з рисом: побалуйте себе смаком дитинства і поділіться своїми кулінарними спогадами з домочадцями. Ця страва має якусь абсолютно незрозумілу властивість подобатися навіть тим, хто в чистому вигляді котлети не їсть.
Може бути справа в кумедній назві, може — у добавці з рису, яка робить текстуру круглих «їжачків» більш пухкою. Думаю, що секрет успіху їжачків з фаршу з рисом в тому, що вони просочуються найсмачнішим томатним соусом і набувають особливо апетитного вигляду і насиченого смаку. Чи потребують їжачки з фаршу гарніру? Думаю ні, але смачне картопляне пюре точно не зіпсує враження від цієї чудової страви. Смачного!
