Печиво Кантуччі (Cantucci), вони ж Біскотті (Biscotti) – італійські печива. Біскотті – популярний італійський виріб, що представляє собою сухе печиво з характерною довгою та вигнутою формою. У перекладі, до речі, це слово означає «запечене двічі». Кантуччі – це різновид Біскотті, поширений у Тоскані. Різниця між Біскотті та Кантуччі полягає у складі. У початковий рецепт Біскотті входили лише яйця, цукор та борошно. Як би просто сухарики. У рецепт Кантуччі для м’якості додають вершкове масло, а для цікавішого смаку — горішки. Такі хрустки славляться своєю текстурою: найкращі Кантуччі хрусткі та розсипчасті.
Італійці знають, як приготувати просту страву, від якої буквально неможливо відірватися. Кантуччі з горіхами – одне з них. Ці невеликі запечені хрустки зовні нагадують сухарики, але всередині вони неймовірно м’які та смачні! Люблю примітивні італійські десерти, бо вони чесні! В Італії я жодного разу не зустрічала несмачних Кантуччі, бо там зіпсувати просто нема чого. Втім, вони бувають більш менш рум’яними і злегка відрізняються складом, але одне залишається незмінним — практично неможливо зупинитися, поки вони не закінчаться зовсім. Вам сподобається класична елегантність, що цей вишуканий рецепт печива привносить на стіл. Є щось особливе в тому, щоб занурити це легендарне печиво, що хрумтить, в чашку гарячої кави або чаю, і воно здається втіленням розслаблюючого моменту.
Детальний ВІДЕО РЕЦЕПТ:
Отже, для початку підготую три види горіхів – волоський горіх, мигдаль та фундук.
Висипаю всі горіхи у форму для випікання щоб трохи підсушити в духовці, зовсім трохи, три хвилини.
У глибоку ємність для замішування тіста розбиваю яйця, додаю цукор та сіль.
Збиваю міксером до утворення білої пінної маси. Виливаю до збитих яєць тепле молоко, розтоплене вершкове масло кімнатної температури та ром. До речі, ром беріть темний та ароматний.
Тепер борошно та розпушувач. Для такого печива я використовую кондитерське борошно, яке відрізняється від хлібопекарської меншим вмістом білка, відповідно, меншою здатністю утворювати клейковину. Щоб печіво не було надмірно грубим, жорстким або дуже щільним, я іноді додаю до пшеничного борошна рисове, намагаючись при цьому якнайкраще розпушити тісто і зробити його досить м’яким.
Все перемішую за допомогою міксера. Тісто не повинно бути сухим, швидше м’яким і податливим. Якщо ж тісто вийшло занадто липким, можна додати трохи пшеничного борошна.
Висипаю до отриманої суміші ягоди сушеної вишні та подрібнені підсушені горішки, щоб замісити тісто. Можете додати сушені ягоди полуниці чи малини. Гурмани можуть додати шоколадну крихту, цукати або сухофрукти (інжир, родзинки, манго, папайю, хурму). Обов’язково додаю апельсинову цедру. Розтирання цедри та цукру – вірний спосіб надати печіву більше апельсинового смаку. Я втираю всі прекрасні олії з цедри в цукор.
Ви зрозумієте, що це працює, оскільки цукор змінить колір і консистенцію і набуде божественного запаху! Використовуйте цей трюк, додаючи «родзинку» до будь-якої випічки. Щоб зробити рецепт більш індивідуальним, замініть цедру апельсина на цедру лимона, мандарину або навіть лайма. На цьому етапі додайте за бажанням до сухих інгредієнтів будь-які спеції, такі як імбир, кардамон або корицю.
Вийшло дуже м’яке тісто, що тягнеться за лопаткою. Розділяю тісто на дві частини.
Робочу поверхню присипаю борошном. Викладаю на неї тісто, щоб сформувати два поленця. Якщо Вам здається, що тісто дуже липке, щоб йому можна було надати форму, просто поставте його в холодильник на півгодини. Полінця викладаю на лист з пергаментним папером і відправляю випікатися в духовку на півгодини. Для мене це кухонна аромотерапія. Випікання наповнює кухню неймовірними ароматами ласощів із заспокійливими нотками апельсина, мигдалю та вишні.
Як бачите, поленца піднялися, трохи розкрилися, підрум’янилися, утворюючи апетитну рум’яну скоринку. Неглибокі тріщини на поверхні – це нормально, і турбуватися нема про що. Усередині ж поленця залишаються м’якими. Але не поспішайте! Печиво ще не готове. Виймаю поленца з духовки, щоб перекласти їх на робочу поверхню. Нарізаю їх на шматочки. Десять хвилин – ідеальний час, щоб нарізати біскотті. Якщо заготівля занадто сильно охолоне, може тріснути і розсипатися.
Перекладаю нарізані шматочки знову на лист для випікання з пергаментним папером і відправляю ще раз випікатися. На цей раз на десять хвилин. Випікайте на режимі «верх+низ+конвекція». Якщо у Вас немає такого режиму, спочатку підсушіть печиво п’ять хвилин з одного боку, потім переверніть і підсушіть з іншого боку. Слідкуйте, щоб печиво не підгоріло.
От і все. Тепер печиво готове. Виймаю лист з духової шафи і викладаю печиво на блюдо. Печиво можна не накривати серветкою – воно має бути сухе. Неймовірно ароматне та хрумке. З’їдається одразу! Італійське печиво Кантуччі традиційно подають із солодким десертним вином. Сухе, за жорсткістю схоже на сухарі, печиво спочатку потрібно розмочити у вині і пробувати. Можна подавати і до інших напоїв. Дуже смачно та нескладно! Хрумке золотисте печиво Кантуччі традиційно подають наприкінці трапези, але в кого вистачить терпіння дочекатися обіду чи вечері, коли його аромат розноситься всією кухнею?
Апетитні, ароматні шматочки розсипчастого печива з хрусткими горішками та соковитою вишнею подавайте з солодким італійським десертним вином, кавою або чаєм. Цікавою буде подача із солоною карамеллю або шоколадною глазур’ю за моїми рецептами. Таке печиво ідеальне для подарунка. Кантуччі з тривалим терміном зберігання та міцною структурою (тут немає брудної коробки з крихтами печива!) стане ідеальним домашнім подарунком. Упакуйте печиво в гарну коробку або сумку і здивуйте своїх близьких оригінальними їстівними ласощами.
На банкетах та фуршетах Кантуччі та Біскотті подають так само, як і будь-які інші тверді сорти печива – на плоскій тарілці. Печіво потрібно брати руками, до пальців воно не липне і майже не кришиться. Зберігайте біскотті в паперовому пакеті або «дихаючому» контейнері – тобто в картонній або дерев’яній коробці, а не в пластику. Насправді до зберігання справа найчастіше не доходить! Мало кому вдається, але все ж таки! Втім, я зустрічала Біскотті з пармезаном та прошутто. Чому ні? Також варіант! Смачного!
